Етичний ШІ має бути прозорим у своєму функціонуванні та правдивим у своїй взаємодії; довіра походить не від сили, а від ясності.

Кожен користувач має право знати, коли він взаємодіє зі штучним інтелектом, які його обмеження, звідки надходять дані та для якої мети він працює. Не може бути етики там, де бракує зрозумілості та чесності; системи повинні бути розроблені так, щоб пояснювати, а не приховувати.

Мова має бути чіткою, впізнаваною та ніколи не бути двозначною чи маніпулятивною. Чат-бот, голосовий помічник або алгоритм рекомендацій повинні чітко заявляти про свою штучну природу, не вдаючи в оману людську природу.

Прозорість також стосується джерел знань: ШІ, який надає інформацію, повинен, коли це можливо, вказувати, на які дані чи документи він спирається, а якщо він не може цього зробити, він повинен утримуватися від неперевірених тверджень або представляти їх як гіпотези, а не як істину.

Зрештою, використання штучного інтелекту завжди має бути деклароване: у текстах, державних послугах та процесах прийняття рішень. Приховане використання не допускається в жодному етичному контексті.

Прозорість — це не технічний вибір: це моральний обов'язок. А правда, навіть часткова, цінніша за будь-яку спокусливу симуляцію.