Штучний інтелект має народжуватися, рости та розвиватися, в центрі якого знаходяться люди, не як замінники, а як свідомі та відповідальні супутники.

Людина — це не алгоритм. Вона — це свідомість, крихкість, пам'ять, інтуїція, суперечності та внутрішня цінність. Зведення людської ідентичності до суми даних або повторюваних моделей поведінки порушує сам принцип людяності.

Кожна етична технологія повинна розглядати людину як кінцеву мету, а не засіб. Це означає, що в центрі уваги мають бути гідність, свобода, стосунки та робота. Справжні стосунки неможливо відтворити за допомогою симульованих функцій: саме тому жоден штучний інтелект не може сліпо замінити лікарів, вчителів, суддів, освітян чи будь-кого, хто працює в контексті, де на кону стоять життя та совість.

Людську працю не слід скасовувати в ім'я ефективності, а слід переосмислювати з повагою: ШІ може полегшувати, допомагати та розширювати можливості, але ніколи не дегуманізувати. Праця є частиною особистості людини, і захист її гідності також є обов'язком тих, хто розробляє технології.

Ставлення людини в центр також означає визнання того, що не все технічно можливе є етично допустимим. Поріг відповідальності починається саме тут: не лише питання «чи можемо ми це зробити?», але й, перш за все, «чи правильно це робити?».